100 років від дня народження Іллі Романовича Пригожина – бельгійського фізика, хіміка, філософа, лауреата Нобелівської премії з хімії

ПригожинУ поточному році виповнилося 100 років від дня народження Іллі Романовича Пригожина – бельгійського фізика, хіміка, філософа, лауреата Нобелівської премії з хімії, чиї ідеї істотно вплинули на розвиток науки в другій половині ХХ століття і в значній мірі сформували сучасні уявлення про світоустрій.

І. Р. Пригожин народився 25 січня 1917 року у Москві, в родині фабриканта Р. Пригожина і піаністки, студентки Московської консерваторії Ю. Віхман. У 1921 році сім’я емігрувала в Литву, потім оселилася в Берліні. У 1929-му, сім’я Пригожина перебралася в Брюссель, де Ілля в 1941 році закінчив Брюссельський відкритий університет. Після цього він все життя працював в наукових центрах, в тому числі, в Інституті Фермі в Чикаго (1961-1966 роки) і, в заснованому ним самим Центрі з вивчення складних систем в місті Остін, штат Техас.

Пригожин-1Основні його роботи знаходяться на стику фізики і хімії, і присвячені дослідженню феномена якісного самоускладнення систем. Мовою природничих наук це виражається поняттями нерівноважної термодинаміки і статистичної механіки незворотних процесів. Ну, а зовсім просто, сам Пригожин сформулював головну тему своїх досліджень в заголовку книги, яка стала культовою: «Порядок з хаосу». Вчений і його асистенти показали, як деякі системи, за певних умов, можуть почати поглинати речовину і енергію з навколишнього простору і, за рахунок цього, робити якісний стрибок до ускладнення, знаходячи нові властивості і можливості. В тому числі, ці механізми виявилися при виникненні життя з неживої матерії. Такі системи, які сам Пригожин назвав дисипативними структурами, сьогодні називаються його ім’ям.

Філософські погляди Пригожина, засновані на його природничому світогляді, стали в 80-х і 90-х роках ХХ століття справжньою інтелектуальною модою. Як з простого виникає складне? Що таке час? Чому ніщо в світі не можна вважати певним і як використовувати відсутність визначеності в інтересах людей? Це тільки кілька основних питань, відповіді на які обмірковував Ілля Пригожин все своє творче життя.

«Майбутнє не визначено» – цей його афоризм став девізом цілого покоління вчених, які усвідомлюють наявність різних можливостей розвитку світу, як фізичний так і соціальний.

Незважаючи на свою «емігрантську» біографію Ілля Пригожин був визнаний в Радянському Союзі, де видавалися, хоча і з великою обережністю, його книги, а сам він у 1982 році був обраний іноземним членом Академії наук СРСР. Зате з середини 80-х один за другим виходять російські переклади його основних філософських праць: «От существующего к возникающему» (рус. издание – 1985), «Порядок из хаоса» (1986), «Познание сложного» (1990), «Философия нестабильности» (1991, стаття в журналі «Вопросы философии»), «Конец определенности» (2001), «Определено ли будущее» (2005).

 У 1989 році король Бельгії подарував Іллі Пригожину титул віконта. Вчений прожив до 86 років, виконавши свою мрію побачити Третє тисячоліття.

Завідувач кафедри загальної та теоретичної фізики Одеського державного екологічного університету, доктор фіз.-мат. наук, професор О.І.Герасимов багато років пропрацював у знаменитій брюссельській науковій школі під безпосереднім керівництвом професора І. Пригожина.

Численні розробки цієї наукової школи, присвячені складним завданням нерівноважної статистичної фізики, стали класичними, увійшли в підручники і монографії і є загальновизнаними стандартами в світовій науці. Професор Герасимов згадує, що роботу з І.Пригожиним можна віднести до максимально напружених, результативних, творчих і, в той же час, комфортних процесів в біографії вченого. Цілеспрямованість і ентузіазм лідера і, в той же час, його людяність і доступність для обговорення творчих ідей передавалися всьому колективу групи, формували почерк і створювали сприятливу творчу атмосферу. Він вмів для всіх і для всього знаходити час, працюючи невтомно і з радістю пізнаючи цей складний світ. «Тільки його не стало, ми всі усвідомили, як багато ми мали і як багато втратили з його відходом», – говорить професор Герасимов: «Я відвідував його у нього вдома ввечері, обговорювали мої ідеї, пов’язані з перспективами досліджень з фізики гранульованих матеріалів. Він з ентузіазмом обговорював окремі положення, давав поради, згадував корисні прототипи. Його розумні очі блищали інтересом до теми, а досвідчений мозок пронизливо проникав до суті постановки задач … А на ранок його не стало. І ми всі, кому він щедро дарував свій талант і людяність, тепер маємо лише можливість разом з усім цивілізованим людством шанувати його світлу пам’ять».

Пригожин и Герасимов

Share on Facebook0Share on Google+0Share on LinkedIn0Tweet about this on TwitterPrint this pageEmail this to someone