Водні ресурси України, їх використання та управління в сучасних умовах

6

до Всесвітнього дня води 2020

під гаслом «Вода та зміни клімату – прискорення дій»

Рішенням  Організації Об’єднаних Націй  у 1993 р. було затверджено 22 березня щорічно відзначати день Водних ресурсів.  2020 рік проходити під гаслом «Вода та зміни клімату – прискорення дій», що підтверджує важливість прісної води на планеті Земля. В сучасних умовах близько 2,2 млрд. населення не мають доступу до безпечної питної води.

1 2 3

Водні ресурси (в широкому розумінні) – це всі води гідросфери, а саме: води річок, озер, каналів, водосховищ, морів й океанів, підземні води, ґрунтова волога, водяна пара атмосфери, вода (лід) гірських і полярних льодовиків.

Згідно з іншим визначенням, водні ресурси – частина природних запасів води, яка безпосередньо приймає участь або може приймати участь у суспільному виробництві в конкретних історичних умовах при певному розвитку продуктивних сил. Це визначення характеризує водні ресурси не тільки як природне явище, а й як соціально-економічну категорію, яка безпосередньо пов’язана з рівнем розвитку суспільства.

Водні ресурси є джерелом  промислового і сільськогосподарського  виробництва, власне і самого життя людей. Використання води для господарських цілей – одна з ланок  круговороту води в природі.

4

Ресурси річкового стоку України становлять в середньому 87 млрд. м3 на рік (в маловодний рік цей показник зменшується до 56 млрд. м3). Річкову мережу України складають понад 71000 річок загальною довжиною більше 170 тис. км. Її середня густота – 0,25 км/км2. Майже всі річки належать до басейнів Чорного та Азовського морів і тільки 4% – до Балтійського моря. Водні ресурси України формуються, в основному, за рахунок стоку річок Дніпро, Дністер, Сіверський Донець, Південний Буг, Тиса, на яких побудовані водосховища. Україна належить до держав з недостатнім забезпеченням водними ресурсами.  Вона – одна з найменш водозабезпечених країн Європи. Водні об’єкти України вкривають 24,2 тис.кв.км, що становить лише 4,0% від її загальної території (603,7 тис. кв. км). Питома забезпеченість річковим стоком в Україні – близько 1000 м3 на особу в рік, що нижче в 2,5 рази ніж в Німеччині та Швеції, в 3,5 рази ніж у Франції та у 5 разів ніж в Англії.

5

З метою забезпечення  населення та народного господарства необхідною кількістю води в Україні збудовано 1087 водосховищ загальним об’ємом понад 55 млрд. м3, 7 великих каналів довжиною близько 2 тис. км з подачею на них понад 1 тис. м3 води за секунду, 10 великих водоводів  великого діаметру, по яких вода надходить у маловодні регіони.

Запаси поверхневих вод на території Одеської області, також як й всієї країни, розподіляються нерівномірно. Північна та центральна частини території характеризуються обмеженими водними запасами, а крайня частина південно-західної території області, де протікають Дністер і Дунай, має великі запаси води. Основний об’єм середньорічного стоку формується за межами області і більша його частина припадає на великі річки.

Використання та охорона водних ресурсів в нашій країні регламентується низкою законів та інших правових нормативних документів, серед яких “Водний кодекс України” (1995 р.), ЗУ “Про меліорацію земель” (2000 р.), ЗУ “Про питну воду та питне водопостачання” (2002 р.)

В адміністративних межах Одеської  області згідно даних каталогу “Водного фонду”, нараховується :

  • 1143 малих річки та струмки, загальною довжиною 7632 км,
  • 15 лиманів загальною площею майже 70 000 га;
  • 30 озер загальною площею близько 73430 га;
  • понад 1100 ставків та водосховищ площею близько 95 000 га.

та шість середніх річок протяжністю 541 км.

Водні ресурси Одещини використовуються комплексно: виробничі потреби – 18%, господарсько-питні потреби – 35%,  сiльгоспводопостачання – 4%, зрошення – 27 %,  ставково-рибне господарство –  15% та на інші потреби – 1%.

Окремою проблемою в Одеській області є господарсько-побутове та питне  водопостачання, яке стосується переважної більшості населених пунктів включно з обласним центром.

Питне водопостачання області майже на 72% забезпечується за рахунок поверхневих  вод.  Тому  якість  води  у  поверхневих   водних  об’єктах  є   вирішальним чинником санітарного та епідемічного благополуччя населення. Питомі середньорічні ресурси місцевого стоку складають 0,183 тис. м3 на одного жителя або 13,8 тис. м3 на 1 км2 території. Водночас більшість басейнів річок можна віднести до забруднених та дуже забруднених.

Складною залишається проблема водопостачання сільських населених пунктів, насамперед на півдні області. Досі понад півтори сотні сіл Одещини вимушені користуватися привізною водою. Для розв’язання цієї проблеми у 1989 р. було розпочато будівництво Кілійського, а в 2001 р. Татарбунарського групових водопроводів. Попри складності з фінансуванням, наприкінці 2006 р. Кілійський груповий водопровід було введено в дію. Водозабір здійснюється з Дунаю на верхній околиці м. Кілія. Звідси прокладено водовід до п’ятнадцати сіл двох районів.

Посухи, які спостерігаються на Одещині, у середньому кожні три роки, визначають, що найбільші зусилля у сфері меліорації та водного господарства приділяються півдню області, де зосереджена основна частина зрошуваних земель. Нині площа зрошуваних земель на Одещині становить 226,8 тис. га.

Оцінюючи водні ресурси, потрібно враховувати ряд обставин, які ускладнюють використання поверхневих вод. Негативним фактором, який обмежує можливості використання наявних водних ресурсів, є погіршення якості води через скидання у водні об’єкти стічних вод, унаслідок чого вода забруднюється, втрачає корисні якості і часто стає непридатною для певних видів використання. Великою проблемою з точки зору погіршення якості води у водоймах Одеської області є скидання забруднених стічних вод у водні об’єкти. Скид стічних вод в поверхневі водні об’єкти здійснюють 66 водокористувачів, з яких 40 – здійснюють скид забруднених стічних вод.

В зв’язку з тим, що басейн річок Причорномор’я займає близько 60 % від площі всіх басейнів річок Одещини та на даний час Басейнове управляння водних ресурсів річок Причорномор’я і нижнього Дунаю проводить контроль за станом водних об’єктів, проведення оцінки зрошуваних земель, підтопленням сільгоспугідь і сільських населених пунктів а також виконує гідрохімічний і радіологічний контроль прикордонних водних об’єктів за угодою між Урядами України та Молдови.

Нагальна проблема яка стоїть перед всім суспільствам – не допустити підвищення температури на планеті Земля вище як на 1,5 градуси Цельсія, що дасть змогу скоротити на 50 % не стачу прісної води, яка гостро залежить від змін клімату.

Не одноразово у різних країнах світу піднімаються питання щодо розробки та впровадження необхідних заходів по боротьбі з глобальною  водною кризою. Тим самим підкреслюється ключова роль екологічної стабільності в охороні та раціональному використанню водних ресурсів.

У 2018 році було надано старт міжнародній десятирічці дій в області водних ресурсів в інтересах їх сталого розвитку. Всесвітній день водних ресурсів 2020 року, гасло якого присвячено зв’язкам питань води і водозабезпечення, пов’язаних зі змінами клімату. Водні ресурси виступають джерелом промислового і побутового водопостачання, а тому відіграють вирішальну роль у розвитку всього промислового господарства та у життєдіяльності населення.

Інтеграція України до Європейського Економічного Співробітництва (ЄЕС) і Світової організації торгівлі (СОТ) передбачає формування та реалізацію збалансованої політики переходу України до сталого розвитку. Екологічні вимоги СОТ передбачають зменшення негативного антропогенного впливу господарської діяльності на навколишнє природне середовище і здоров’я людей. Україна має узгодити свою національну стратегію розвитку з вимогами ЄЕС, СОТ і міжнародними зобов’язаннями зі сталого розвитку загалом та екологічними і водними зокрема. Політика Європейського Союзу та стратегія управління довкіллям, зокрема природними водами, прагне до досягнення стійкості у водогосподарській галузі на території держав-членів. З цією метою у 2000 р. було прийнято Водну рамкову директиву (2000/60/ЄС).

Міжнародні експерти Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) встановили, що понад 60% захворювань у світі зумовлено вживанням недоброякісної води. Отже сьогодні вода розцінюється не тільки як природний ресурс, вона має яскраво виражену соціальну значимість. У підтвердження цьому Міністерською декларацією Всесвітнього Водного Форуму в Гаазі в 2000 році, Міжнародною конференцією по прісній воді ( Бонн, грудень 2001 р.) якість води визнана основним показником збалансованого розвитку суспільства, його безпеки й існування в цілому.

Гідрометеорологічний інститут Одеського державного екологічного університету, кафедра гідрології суші у рамках відзначення всесвітнього дня водних ресурсів  22 березня 2020 року під гаслом «Вода та зміни клімату – прискорення дій» закликають всіх до посильного вкладу з захисту всіх водних ресурсів від забруднення, виснаження, водоохоронних зонах у прибережних смугах та на самих водних об’єктах з відповідальною особистою повагою!


Планом проведення відповідних заходів по ОДЕКУ,  ГМІ, кафедрі гідрології суші передбачено такі заходи у соцмережах:

Демонстрацію відеороликів:

Фосфати


Річки України


Я прибрав – твоя черга


  • Флешмоб до Всесвітнього дня води в соціальних мережах (Фейсбук, Інстаграм) з хештегом #ДеньВоди2020 #WorldWaterDay2020 #WWD2020
  • Конкурс «Юний гідролог» зі школярами ЗОШ України (квітень, 2020р.)

 

Share on Facebook0Share on Google+0Share on LinkedIn0Tweet about this on TwitterPrint this pageEmail this to someone