Представляючи собою кордон між Європою та Азією, Чорне море протягом усієї історії забезпечує зв’язок між багатьма цивілізаціями та культурами.

           Чорне море асоціюється, перш за все, з неповторною природою його узбереж і розташованими на них курортними комплексами. Морські пляжі, мальовничі ландшафти, численні культурно-історичні пам’ятки – свідчення багатого історичними подіями життя народів, які населяли цей край у минулому, – приваблюють до Чорного моря мешканців причорноморських країн та туристів із різних куточків світу. Водночас Чорне море має величезне господарське значення.

          Океанографічні науково-дослідні установи причорноморських країн здійснюють широку програму комплексних досліджень Чорного моря та різноманітних його ресурсів. Видаються дуже суттєвими потенційні біологічні ресурси. Хоча щорічний вилов риби в Чорному морі порівняно зі здобиччю в океанах невеликий, але мілководні шельфи, які прилягають до його берегів, можуть стати зонами функціонування великомасштабних керованих морських господарств для штучного розведення морських риб, молюсків і водоростей. Ця обставина сприяє розширенню досліджень фізичних та хімічних умов у прибережних зонах Чорного моря, вивченню видів організмів та їх угруповань.

         Можливі зміни біологічної продуктивності Чорного моря внаслідок господарської діяльності людини (зарегулювання стоку рік, будівництво портових споруд, курортне будівництво, організація господарств марикультури тощо) потребують прогнозування на науковій основі для забезпечення раціонального використання ресурсів моря та його узбережжя.

Водночас, інтенсивна неконтрольована діяльність людини, а саме вирубування лісів, промислове та сільськогосподарське забруднення водозбору, надмірний вилов риби та інтродукція чужорідних видів, що посилюються зміною клімату, призвели до евтрофікації, гіпоксії та втрати рибних запасів, і наприкінці 1980-х років наблизили екосистеми Чорного моря до колапсу. Сьогодні основними проблемами є забруднення морським сміттям, мікропластиком, відновлення евтрофікації, потепління вод тощо. Як напівзамкнене море, в якому знаходиться найбільша у світі природна безкиснева водойма в мероміктичному басейні, Чорне море дуже чутливе до антропогенних і кліматичних збурень.

          У 1990-х роках низка проектів у басейні Чорного моря, таких як Програма відновлення навколишнього середовища Чорного моря (Black Sea Environmental Recovery Programme), які фінансувалися Організацією Об’єднаних Націй та Глобальним екологічним фондом (Global Environment Facility), об’єднали наукову спільноту Чорного моря для реалізації Бухарестської Конвенції (1992 р.), спрямованої на захист моря. Комісія із захисту Чорного моря від забруднення (BSC), яка складається з делегатів від усіх шести причорноморських країн, сприяла реалізації Бухарестської конвенції та Одеської декларації. Ці програми підтримали практичну реалізацію Стратегічних планів дій (Strategic Action Plans) та сприяли випуску звітів «Стан довкілля Чорного моря», останній з яких охоплював 2009-2015 роки.

         Починаючи з 2014 року, ЄС зробив значні зусилля щодо об’єднання всіх відповідних учасників з прибережних країн Чорного моря та Республіки Молдова для розробки загальнобасейнової Програми стратегічних досліджень та інновацій для Чорного моря (SRIA), мета якої є усунення впливу діяльності людини та зміни клімату на тендітні та пошкоджені екосистеми Чорного моря, а також надання допомоги в імплементації довгострокової стратегії Blue Growth для підтримки стійкого зростання морського сектора економіки.

/

  Кафедра океанології та морського природокористування ОДЕКУ