Протягом липня 2023 року команда Одеського державного екологічного університету в рамках спільного проєкту з університетом Стерлінга «Capacity Building in Earth observation for national water quality assessment (CORNELIA)» здійснили ряд експедиційних досліджень на Придунайські озера в Одеській області (низов’я річки Дунай).

Науково-організаційне керівництво польовими дослідженнями здійснювали проф. Тучковенко Ю.С. та проф.Овчарук В.А. Активну безпосередню участь у виконанні завдань експедицій прийняли: проф. Сербов М.Г., доц. Гриб О.М., наук. співробітник Зотова О.В., к.г.н. Гопцій М.В., аспірант кафедри гідрології суші Мартинюк М.О., науковий співробітник Бондаренко В.М. Подальшу обробку та інтерпретацію отриманих результатів здійснювали проф. Берлінський М. А., проф. Чугай А.В., доц. Вольвач О.В., обробку супутникових знімків виконували молоді вчені – учасники проєкту: к.г.н. Докус А.О, к.г.н. Гусєва К.Д., аспірантка кафедри метеорології та кліматології Приходько Н.А., магістри природоохоронного факультету – Приложенко А.В та Маковецька А.О.

Мета польових досліджень – створення бази даних гідрологічних, гідробіологічних, гідрохімічних, радіометричних показників та супутникових знімків по Придунайських озерах для подальшої їх верифікації; обмін досвідом з шотландськими колегами на чолі з професором Ендрю Тайлером, щодо віддаленого моніторингу стану водних об’єктів та якості води, що особливо актуально в ускладнених в період військових дій або екстремальних природних умовах.

Придунайські озера – у минулому – частина великої Дунайської затоки. Процес їх трансформації у прісноводні водойми тривав протягом тисяч років та відбувався за рахунок заповнення затоки річковими наносами та просування дельти Дунаю на схід. Зрештою, усі Придунайські озера відокремилися від Дунаю та його рукавів заболоченою заплавою, а їх водообмін із річкою відбувався через природні протоки, а також шляхом переливу води через бровки прируслових валів під час паводків та повеней.

Гідроморфологічні зміни р. Дунай та басейну Української частини р. Дунай відбулись в основному в 60-ті роки XX століття в період освоєння заплавних земель та розвитку меліорації. З того часу всі озера перетворені на водосховища і перебувають в умовах штучного зарегулювання, в основному, із самопливним наповненням їх до НПР й скиданням мінералізованих вод до відмітки РМО в р. Дунай. Якість води в цих озерах багато в чому визначається якістю води р. Дунай і якістю води малих річок, що впадають безпосередньо в озера, а також внутрішньоводоймовими процесами. Деякою мірою Придунайські озера з огляду на значне розпластування паводків у гирловій області Дунаю, можна розглядати і як регулятори паводків. В цей період також було побудовано на всіх малих річок багато гребель, які перекривали русла малих річок. Побудовані греблі та ліквідація природних русел малих річок значно вплинули на їх водність та якість.

Водні ресурси цих об’єктів використовуються рибогосподарськими підприємствами для здійснення рибогосподарської діяльності, сільськогосподарськими підприємствами на зрошення, на питні потреби (водосховище Ялпуг, р. Дунай, канал Дунай-Сасик), а також в рекреаційних цілях.

Серією експедиційних виїздів були обстежені найбільші заплавно-лиманні озера Придунав’я – Кагул, Ялпуг, Кугурлуй, Катлабуг, Китай.

Головна увага була приділена такому гідробіологічному показнику, як «CHLOROPHYLL-A», який визначали методом лабораторно-польових досліджень (відбору проб води та їх фільтрування), за допомогою портативного гіперспектрального радіометру WISP-3, наданого партнерами з університету Стерлінга, та дистанційно (шляхом обробки супутникових знімків).

Подальші роботи будуть направлені на узагальнення отриманих даних та розробки методики для дистанційного моніторингу якості води за допомогою супутникових даних.

Автор: Марина ГОПЦІЙ