ПРАКТИЧНА ПІДГОТОВКА МАГІСТРІВ СПЕЦІАЛЬНОСТІ 183 «ТЕХНОЛОГІЇ ЗАХИСТУ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА»

Практична підготовка магістрів протягом 2 – х – навчальних років навчання проводиться у відповідності до наскрізної програми:

Програма практичної підготовки магістрів включає наступні види практик:

1) навчальна за спеціальністю – 12 днів (2 тижні)  у 1-ому семестрі

2) виробнича практика – 24дні (4 тижні) у 2-ому семестрі.

 

Програми окремих видів практик (навчальної практики за спеціальністю та виробничої практики) за спеціальністю 183 “Технології захисту навколишнього середовища” призначені для закріплення теоретичних знань та формування у студентів-магістрів професійних вмінь, навичок приймати самостійні рішення у реальних виробничих умовах при виконанні різних обов’язків, властивих майбутній професійній діяльності.

 

Бази практик: 1) Одеське відділення підприємства «Енергоатом» України; 2) Одеське відділення служби метрології України; 3) Товариство «Центр екологічної безпеки» (м.Одеса); 4) Експериментальна лабораторія радіометрії та дозиметрії Експериментального центру ГП «Одесастандартметрологія»; 5) Підприємства та служби з експлуатації телекомунікаційних мереж, м. Одеса; 6) Лабораторії кафедри загальної та теоретичної фізики ОДЕКУ; 7) За ініціативою студентів, що мають відповідні запрошення на проходження виробничої практики; 8) здобувачі вищої освіти мають можливість вибору бази виробничої практики.

 

НАВЧАЛЬНА ПРАКТИКА ЗА СПЕЦІАЛЬНІСТЮ

Метою практики є набуття студентами – магістрами практичних навиків з питань технологій захисту навколишнього середовища, необхідних для здійснення оцінок, моніторингу та прогнозування наслідків забруднення природного середовища, формування здатності застосовувати для захисту екосистем адекватні до умов галузі сучасні технології.

Задача практики – закріплення теоретичного матеріалу, засвоєння методів дослідження забруднення атмосферного повітря, поверхневих вод та грунтів, вплив енергетичного випромінювання на речовину, зокрема, на біологічні об’єкти, моделювання процесів поширення екологічного забруднення. В результаті проходження практики студент має:

• Знати фізичні основи, моделі та підходи до організації захисту природних екосистем від впливу зовнішніх збурень; методи захисту навколишнього середовища від шкідливих зовнішніх збурень, зокрема, теплових, звукових, електромагнітних та іонізуючих випромінювань, зокрема,  методи захисту інформаційних та інформаційно-комунікаційних систем (ІІКС) та інфо-комунікаційних мереж (ІІКМ);
• вміти здійснювати визначення рівня забруднення навколишнього середовища;
• застосовувати адекватні до умов галузі використання сучасні технології очищення атмосферного повітря, водних об’єктів та грунтів;
• виявляти негативний вплив зовнішніх збурень на об’єкти навколишнього середовища, оцінювати екологічну небезпеку техногенних випромінювань та забруднюючих природне середовище речовин;
• застосовувати заходи захисту від акустичних, теплових та електромагнітних випромінювань, заходи захисту від радіації, запроваджувати систему захисту ІІКС та ІІКМ від зовнішніх, у тому числі електромагнітних випромінювань;

Об’єктами дослідження виступають процеси забруднення довкілля, кінетичні властивості міграції шкідливих домішок у природному середовищі, зокрема в водних екосистемах, небезпечні випромінювання – теплові, електромагнітні, радіація та ін..

 

ВИРОБНИЧА ПРАКТИКА

Мета та завдання практики – закріплення знань теоретичного матеріалу; вивченням та дослідженням екологічного стану, зокрема, радіологічного стану природного середовища; набуття практичних навичок по складанню, обробці та аналізу оперативних матеріалів, використання розрахункових методів діагнозу та прогнозу; складання попереджень (прогнозів) про небезпечні або стихійні явища.

У результаті проходження виробничої практики студенти мають знати організаційну структуру оперативних прогностичних підрозділів, на яких відбувається виробнича практика, схеми оперативного обслуговування народногосподарських організацій, вміти:

–  проводити обробку та комплексний аналіз усіх вихідних та вхідних даних з екологічного становища природних та виробничих об’єктів, складати діагностичну документацію у відповідності з діючими положеннями;

–   аналізувати складні системи, розуміти їх взаємозв’язки та організаційну структуру;

–  застосовувати реабілітаційні та профілактичні заходи при ліквідації наслідків екологічного забруднення.