Хто не жив посеред бурі,

той ціни не знає силі

25 лютого 1871 року в Новограді-Волинському в родині дійсного статського радника, мецената, члена «Старої громади» Петра Косача та Ольги Драгоманової-Косач (письменниці Олени Пчілки) народилася відома поетка, драматургиня, перекладачка і громадська діячка Лариса Косач, що увійшла в історію української і європейської літератури під іменем Леся Українка.

Лариса була другою із шести дітей Косачів. Батько і мати Лесі походили зі шляхти: Петро Косач – із заможного українсько-козацького шляхетства, яке мало власний герб і після ліквідації Гетьманщини отримало права російського дворянства, а Олена Пчілка – із роду Драгоманових, що належав до козацької старшини.

Навчання отримала переважно домашнє. Спочатку навчалася за програмою матері (Олена Пчілка взагалі принципово до 5-го класу вчила своїх дітей вдома, українською мовою, остерігаючись, щоб російська школа їх не зіпсувала), пізніше окремі вчителі приходили до неї додому, бо через туберкульоз кісток, який діагностували в десятирічному віці, Леся тривалий час була прикутою до ліжка.

Саме через цю страшну хворобу більшість людей сприймають письменницю як слабку і кволу людину. Проте сама Леся ненавиділа таке ставлення до себе понад усе і всім своїм яскравим життям доводила протилежне. Вона досконало вивчила з десяток мов, серед яких були французька (французькою володіла краще, ніж російською), німецька, англійська, італійська, польська, болгарська, а також латина і грецька. В Єгипті почала вчити іспанську. Перекладала Байрона, Шекспіра, Гоголя, Міцкевича, Гейне, Гюго, Гомера. У 19 років написала для сестер підручник «Стародавня історія східних народів».

Через хворобу (а точніше – через потребу постійного лікування) Леся Українка об’їздила всю Європу, довгий час жила в Італії та Єгипті, три роки прожила в Криму, в Ялті. Любила бувати в театрі та опері (відвідала майже всі найвідоміші європейські театри), чудово зналася на європейському мистецтві, скрізь записувалася до найкращих бібліотек, цікавилась новинками літератури та науковими працями. Критикувала «народництво» і всіляко просувала європейські тенденції в українську культуру, стала однією з провісників модернізму в українській літературі.

Леся Українка разом із Оленою Пчілкою, Наталею Кобринською, Ольгою Кобилянською та іншими письменницями мала величезний вплив на розвиток феміністичної течії в українській літературі. Її жіночі образи – вільні у своєму виборі, самодостатні, горді й незалежні, що для того часу було абсолютним викликом, особливо на теренах Російської імперії. Друкувалася на сторінках започаткованого 1887 року жіночого альманаху «Перший вінок», біля витоків якого стояли Наталя Кобринська та Олена Пчілка. Підтримувала емансипацію та жіночі рухи, які виступали за більші можливості для жіночої самореалізації.

1888 року разом із братом Михайлом стала співорганізатором літературного гуртка української молоді «Плеяда». Серед членів гуртка були Людмила Старицька, Володимир Самійленко, Іван Стешенко, Агатангел Кримський, Максим Славінський, Олександр Черняхівський та інші.

Леся не лише писала власні твори, але й активно займалася перекладами, адаптуючи європейську класику до українського читача. На той час українська література, яка була переважно сконцентрована на зображенні села, зіткнулася з проблемою нестачі слів для збільшення образності. Тому українська інтелігенція взялася за модернізацію української мови. Зокрема, Лесі Українці ми завдячуємо появою слів «промінь», «напровесні», Олена Пчілка ввела в лексикон українців слова «палкий», «мистецтво», «переможець», «нестяма», а Михайло Старицький подарував нам такі слова, як «мрія», «майбутнє», «байдужість», «завзяття», «темрява», «страдниця».

Все її життя було боротьбою: з хворобою, із суспільними догмами, за право бути українкою, мати власну думку, жити своїм розумом, не бути ні від кого залежною. Іван Франко назвав Лесю Українку «єдиним мужчиною в нашому письменстві».

Саме таким настроєм неймовірної сили духу та незламності пройнялися студенти груп В-22, ГМ-22, ГЗ-22, К-23, К-23м, узявши участь у виховному заході до річниці від Дня народження письменниці, який було організовано старшим викладачем кафедри соціально-гуманітарних наук Мирошниченко М.І. 26 лютого 2024 року.

Студенти групи В-22 Легкоход М., Цюпка І., Рязанова Є. підготували цікаві презентації про життя і творчість поетеси, зробили добірку оригінальних фактів із її життя.

Студенти групи В-22 Шевченко В., Волков М., Бережна Т., Андреєв Д. виразно прочитали улюблені вірші Лесі Українки.

Старший викладач Мирошниченко М.І. підготувала та провела для студентів гру до цієї визначної дати, за допомогою якої вдалося поглянути на письменницю очима членів її родини й друзів, які залишили спогади про неї; активізувати аналітичне мислення здобувачів освіти, удосконалити їхні вміння узагальнювати, робити самостійні висновки, вирішувати проблемні завдання, працювати в команді; підтримати інтерес до читання, поезії, української літератури та культури в цілому.