Великдень – це світле свято у пам’ять про диво воскресіння Сина Божого Ісуса Христа. Здавна слово «Великдень» — великий день — означає прихід весни, сонечка, всього найкращого, відродження природи.
Отже, Великдень, у своїй першооснові — це святкування воскресіння землі та природи до нового життя.
Слово «Пасха» походить від назви старозавітного свята Песах (з івриту — «перехід»), що святкували юдеї в пам’ять про звільнення від єгипетського полону. Тож для ізраїльтян це свято символізує перехід від рабства до свободи. Воскресіння Христове — це перехід від смерті до життя, звільнення людей від тягаря гріхів, це перехід людини з рабства гріха, зла до свободи, любові та добра.
Дата Великодня щороку змінюється, але обчислюється завжди за одним правилом: це неділя після першого повного місяця, який настав після дня весняного рівнодення. Її врегулював Перший Вселенський Собор у Нікеї 325 року, який постановив, що не дозволено християнам святкувати Великдень, коли євреї святкують Пасху.
Дата Великодня має випадати на першу неділю після першого весняного повного місяця, яка наступає після весняного рівнодення. Якщо станеться так, що на цю неділю припаде і єврейська Пасха, то святкування Великодня переноситься на наступну неділю. Наприкінці IV століття почали складати Пасхалії.
Цикл великодніх свят розпочинався задовго до самого Великодня.
Прощена неділя — остання неділя перед Великим постом, який триватиме 48 днів до самого Великодня, і останній день Масниці.
Він завершує тиждень веселих масничних гулянь. У цей день спалюють опудало, що символізує злі сили зими.
Жилавий понеділок (Чистий, Поминальний понеділок, Полоскозуб) — перший день Великого посту. Цього дня господині печуть житні коржі — «жиляники». Крім цих коржів, ніякої страви не готують, а їдять лише тертий хрін з буряковим квасом та редьку.
Вербний тиждень — це шоста седмиця в церковному календарі, яка передує останньому Страсному тижню. Це перехідне церковне свято, а тому щороку воно випадає на різні дати. Завершується тиждень значущими днями — Лазаревою суботою і Вербною неділею.
Лазарева субота — це субота шостого тижня Великого посту. У цей день ми згадуємо диво воскресіння праведного Лазаря.
У церковному календарі Лазарева субота і Вхід Господній в Єрусалим (Вербна неділя) святкуються в сусідні дні: суботу та неділю.
Вхід Господній у Єрусалим — велике християнське свято у неділю Вербного тижня, перед Великоднем. Народні назви – Вербна неділя (Квітна, Шуткова, Пальмова). Його виникненню послужили біблійні оповіді: Ісус в’їжджав до Єрусалима на ослі, люди встеляли йому шлях пальмовим гіллям, тим самим вітаючи Спасителя.
Страсний тиждень — це останній тиждень посту перед Великоднем. Протягом цих семи днів потрібно особливо дотримуватися посту.
З вівторка українці починали готувати святковий одяг, продумували, які харчі потрібні будуть для приготування великодніх страв
У Страсну середу починали генеральне прибирання, яке тривало й наступного дня.
У Чистий четвер купалися до світанку, прали, приводили оселю до ладу, готували паски і крашанки.
Субота — це день спокою, перехід від Страстей Христових до Світлого Христового Воскресіння, день сходження Благодатного вогню. Благодатний вогонь — стародавній символ нерукотворного світла Воскресіння Христового. Благодатний вогонь є сакральною святинею для вірян. Його доставляють в Українські церкви з Єрусалима. Поява священного вогню напередодні Великодня вважається дивом.
У суботу ввечері розпочинається нічна служба, на яку беруть кошики з харчами для освячення. Традиційно, у святковий кошик кладуть здобні паски, сирну паску, яйця, масло, шинку, ковбасу, сир, хрін, сіль.
Велика неділя символізує очищення душі та позбавлення від гріхів, тому зустрічати її потрібно зі світлими помислами, чистим не тільки фізично, а й духовно. Цього дня у жодному разі не можна сваритись, а всі образи слід пробачити й забути. Не варто також займатись домашніми справами, роботою на землі, прибиранням
Яскравий і зворушливий великодній звичай — «христосування». Вітаючи один одного, потрібно тричі почоломкатись зі словами: «Христос воскрес!» Відповідають на привітання фразою: «Воістину воскрес!»
Це свято прийнято проводити в колі близьких людей. За святковий стіл сідають відразу після церковної служби.
Сьогодні свято Великодня в Україні символізує також загальне відродження та оновлення світу.
Святкують Великдень три дні, протягом яких українці христосуються, співають гаївки, декламують великодні віншування, обливаються водою і навідують родичів.
Обливаний понеділок. Найчастіше в обливаннях брала участь молодь – хлопці та дівчата. З одного боку, обливання символізували весняне очищення, а з іншого – люди вірили, що вода додасть їм снаги та здоров’я.
Великодні проводи – це проводи Великодніх свят, їх закінчення.
Провідний тиждень – це дні після Великодня, коли згадують померлих
З давніх-давен священники відправляють панахиду, а кожна родина поминає своїх рідних.
Друга неділя після Великодня зветься Неділею святих Жінок-Мироносиць. Вони були супутницями Христа, служили Вчителеві, були віддані йому серцем та страждали разом з Ним. Ми вшановуємо великий подвиг усіх жінок-християнок. В житті цілих народів жінка-християнка надала світові яскравий приклад великої самопожертви, глибинної духовності надзвичайного розуму.
Завершується цикл Великодніх свят Вознесінням Господнім. На Вознесіння заведено ходити до храму, молитися про добробут і здоров’я. Вважається що в цей день перед тим, як зійти на небеса, Господь вислуховує всі прохання людей та виконує їх.
Одним із символів Великодніх свят є писанки. Писанка — яйце, декороване з традиційними символами, які намальовані за допомогою воску й барвників.
Українські писанки – неповторні, їхні орнаменти й розмаїття кольорів зачаровують око мирян. Практично в усіх народів світу яйце шанувалося здавна і стало символом життя та народження, позаяк у ньому закладено життя як таке. Писанки відрізняються в різних регіонах нашої країни.
Саме традиціям святкування та різномаїттю писанок було присвячено виховний захід, проведений завідувачем кафедри соціально-гуманітарних наук, доцентом Бубновим І.В. та старшим викладачем кафедри соціально-гуманітарних наук Мирошниченко М.І. для студентів груп К-23, К-21, К-23і, К-22 та курсантів групи В-22.
Старший викладач Мирошниченко М.І. виступила з презентацією про традиції святкування Великодніх світ в Україні, а курсанти групи В-22 Рязанова Є., Волков М., Шевченко В., Легкоход М., Бережна Т. підготували презентації щодо традицій святкування та прикрашання писанок у своїх рідних областях.
На завершення заходу старший викладач Мирошниченко М.І. провела для студентів українознавчу шифро-гру «Україна писанкова», сфокусувавши увагу на чотирьох основних характеристиках українських писанок: їх геометричному поділі, варіантах колористичного забарвлення, символічному значенні орнаментів та регіональних особливостях різних областей України. Студенти візуально ознайомились із різноманіттям типових зразків українського писанкарства, а також його показовими екземплярами (як традиційними, так і сучасними); за допомогою залучення різних видів інтелектуальних завдань розвивали логічне, абстрактне, творче, інтуїтивне мислення.
Сподіваємось, що проведений захід розширив загальний кругозір студентів, збудив інтерес до подальшого вивчення української народної творчості, мистецтва та культури в цілому.
9 місяців
62 заняття
